ArtPole

«Цинамон»
Юрій Андрухович і гурт Karbido (Польща-Швейцарія)
візуалізація: АртПоле і віджей-група КУБ

Проект «Цинамон» — це поезія, музика та відео. Тексти Юрія Андруховича зі збірки «Екзотичні птахи та рослини» у виконанні автора завдяки музикантам польського гурту «Karbido» отримали несподівану музичну форму. Вона є поєднанням досконалої стриманості традиційного радіо-спектаклю з енергетикою пост-року. Виступ супроводжує відео-проекція, спеціально підготована для «Цинамону» «АртПолем» і VJ-група «КУБ». До українського туру видано українськомовну версію альбому «Цинамон» із додатком «Індія». Більше про альбом.

«Цинамон» виникав у мандрівній студії звукозапису: альбом народжувався в Утрехті, Дрогобичі, Варшаві та Вроцлаві, партію ударних Цумтор частково записував у швейцарському Гальденштайні, а деякі звукові простори було схоплено на вулицях Єрусалиму і Гонконгу. Перше виконання напрацювань до «Цинамону» відбулося під час Міжнародного фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі в травні 2008-го, адже саме творчості Шульца проект завдячує своєю назвою.

Учасники проекту:
Юрій Андрухович (Україна),
гурт «Карбідо» (Польща): Іґор Ґавліковський, maot (Марек Отвіновський), Томаш Сікора
спеціальний гість: перкусіоніст Петер Конрадин Цумтор (Швейцарія),
VJ-група «КУБ» (Україна)

Проект «Цинамон» пропонує новий спосіб сприймання поетичного твору: замість чорних рядків літер — аудіо- та відеообрази, замість читання — слухання та споглядання. Поезії Юрія Андруховича зі збірки «Екзотичні птахи та рослини» звучить під музику польського-швейцарського гурту Karbido у відеосупроводі АртПоля та vj-групи КУБ. Авторське виконання поезії завжди бентежить слухача, адже голос, інтонації, акценти надають унікальний шанс зануритись у світ поета, наблизитися до його образів і почуттів або й пережити це особисто. А музика та відеоряд в «Цинамоні» не ілюструють поезію — вони являють собою паралельні історії, які органічно взаємодіють, то віддаляючись, то входячи одна в одну під час дійства.

Юрій Андрухович:
Я начитував свої тексти, ідучи за музичною канвою. Іноді навіть починав наспівувати. Інтонації, до яких я вдавався, спонукали музикантів розвивати далі кожну композицію. Ще довгий час тривало збагачення і дописування. Але я і сам спочатку не знав, що оце трепетання голубиних крил чи звучання духового оркестру в парку — не заготовки, які кожен діджей має для своєї роботи. Все дійсно писалося наживо в різних далеких містах на планеті. Натомість відео відзняте в межах одного письмово столу, тобто така навмисна обмеженість простору, створення власних штучних світів і пошук асоціативних відповідників просто навколо себе. І знову ж — всі кадри відзняті самостійно, а не запозичені з готового відео. Таке от зовнішнє і внутрішнє. Я коли собі все це уявив, мені самому стало трохи моторошно.
Здається, ми на очах у публіки створювали щось нове, якийсь напрямок чи різновид виконавського мистецтва, назви якому ще немає. Проект постійно трансформується. У кожного з нас були помилки, ми їх обговорювали цілком відверто, сперечалися, вносили зміни у виконання. Я не певен, що всі глядачі зрозуміли й однаково добре сприйняли нас. І це також добре — ми можемо його вдосконалювати.

Марек maot Отвіновський, гурт Karbido:
Тур «Цинамону» Україною — то було фантастично, вражаюче, несамовито, дивовижно i гарно. Могли б ще й далі грати тижнів два. Я думаю, слухачі розуміють нас. Ми любимо бавитись зі звичками слухача, і це знайшло бардзо добрий прийом в Україні. Кожна цинамонова історія особлива, і в кожній є щось улюблене для кожного з нас, а для всіх найбільше хіба «Індія» — там завше є експеримент. Загалом про тур Україною: дороги — погані, люди — кохані, усі концерти — неймовірний заряд енергії на наступний рік, хоча хочемо повертати вже зараз.
Більше про враження Karbido від українського туру, а також аудіо записи з концерту.

Оля Михайлюк, АртПоле:
Це надзвичайно цікава ситуація, коли всі учасники проекту живуть у різних містах —Київ — Івано-Франківськ — Варшава — Вроцлав — Гальденштайн. Кожен з них створював свою частину, знаходячись на досить великій відстані не лише в просторі, а й в часі, адже збірка була написана досить давно.
На основі поетичних і музичних образів з'явилися візуальні — досить самостійні за своїм сенсом, асоціативно вибудувані на основі певних поєднань предметів, фактур, кольорів, за допомогою світла. Просто в своєму свідомому і підсвідомому розставили пастки, в які потрапили асоціації, що виникали постійно при прослуховуванні альбому. А потім знайшлися відповідники тим образам просто в світі, що нас оточує. Наприклад, це нашарування троянд і мережив — це латаття не для польоту — ми намагалися розповісти історію Пані Капітанової через натюрморти такого задушливого, зайвого, самотнього жіночого життя. Доктор Дутка теж про самотність — його паперовий трон, як і все, що його оточувало, так легко може бути знищеним, забутим, зниклим, і лиш слова «відлетять у вічність». «Зміна декорацій» підкреслено іронічне відео — злий грубуватий колаж, персонажі якого з обрізків журналів, дуже різних за часом і походженням.
І ось одного разу ми всі таки зустрілися з можливістю контактувати безпосередньо, прямо тут і зараз висловлювати свою думку щодо поезії, музики, відео. Здається, нам вдавалося знайти ті точки дотику, де слово, звук і візуальний образ, зустрівшись, створювали найбільший ефект. Адже після концертів публіка виходила з тією емоцію, яку, на мій погляд, народжує «Цинамон» — на світло можна все-таки вийти… Вони виходили в темряву міста трохи приголомшені, але повні відкриттям нового простору й розуміння в собі.

VJ DaPix, vj-група «КУБ»:
Вже під час виступів нам довелося «на ходу» придумати міні-технологію, завдяки котрій ключові, «ударні» кадри співпадали із музичними чи соло-акцентами. Ясно, що при грі наживо не було абсолютної синхронізації, але на те ми і віджеї. Хоч цю візуалізацію віджеїнгом можна назвати з натяжкою — скоріше концертний відеоінженірінг. Загалом глядачі сприймали адекватно синтез звуку та відео. Це був абсолютно новий досвід. Якщо на рейвах перш за все важливим є ритм, то в проектах, подібних до «Цинамону» — виваженість та стилістична цілісність — більш складні та відповідальні речі.

VJ Glow, vj-група «КУБ»:
Часть публики была знакома с визуализацией к первому альбому Андруховича и Karbido «Самогон». Тогда она состояла из кино-цитат + живая камера и обилие эффектов. Естественно, в этот раз многие были удивлены, так как столкнулись с авторскими видео-работами, что гораздо интереснее чем «традиционный» виджеинг. Это уже не просто удачный микс, а многоплановая работа: идея, съемка, декорации, свет, монтаж. Работая в разных украинских концертных залах, мы выходили из их возможностей, создавая каждый раз новые решения. И это тот минус, который обратился в плюс, т.к., в результате, мы имели визуально шесть разных концертов, что очень даже нескучно.

В квітні'2010 цинамоновий тур прокотився трансцендентальною хвилею українськими містами: Івано-Франківськ, Львів, Вінниця, Одеса, Дніпропетровськ, Київ. Після того — в травні — по десяти польських. Наприкінці травня «Цинамон» було запрошено на фестиваль Бруно Шульца в Дрогобич. Для учасників проекту це було надзвичайно важливою подією, адже саме один із найвідоміших творів Шульца — «Цинамонові крамниці» — і надихнув їх на створення проекту «Цинамон». Пізніше були виступи в рамках літературних фестивалів в Гдині та Берліні. Під час львівського ЛітФесту'2010 Юрій Андрухович, Оля Михайлюк та DaPix представили «Цинамон», продемонструвавши окремі самостійні відео роботи.

Aльбом "Цинамон"

Живуть під містом, ніби у казках, кити, дельфіни і тритони
(Б.–І. Антонич).

«Цинамон» — це друга частина триптиху «Самогон. Цинамон. Абсент». Автори альбому, що співпрацюють з 2005 року, натхнені позитивним сприйняттям дебютного «Самогону», цього разу звернулися до текстів Юрія Андруховича зі збірки «Екзотичні птахи і рослини», знаходячи для них цілком несподівану музичну формулу: витриману в конвенції electro-music суміш традиційного радіоспектаклю з енергетикою пост-року. Перiе виконання напрацювань до «Цинамону» відбулося під час 3-го Міжнародного фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі (травень 2008 р.). Саме творчості Шульца проект завдячує свою назву.

Збірка звукових поштівок

Слухачі «Karbido» вже звикли до легкості, з якою музиканти поєднують взаємно віддалені звучання, і до креативних аномалій, що дозволяють створювати музику з тріпотіння голубиних крил або вуличного гамору. Цього разу для музичних потреб виконано чисельні польові записи; цілорічна студійна сесія відбувалась у багатьох місцях, іноді в кількох одночасно. Можна сказати, що «Цинамон» виникав у мандрівній студії звукозапису.

Альбом народжувався в Утрехті, Дрогобичі, Варшаві та Вроцлаві, партію ударних Цумтор частково записував у швейцарському Гальденштайні, а деякі звукові простори було схоплено на вулицях Єрусалиму та Гонконґу.

«Цинамон» являє собою цикл із 12 звукових картин. Музиканти звернулися до пост-рокових настроїв, поєднуючи noise, minimal чи ambient з енергетикою химерних балад, танґо і вальсів. Вони долучають відголосся старих катеринок, каруселей і грамофонів, занурюючи їх згодом у гітарний брязкіт і спотворюючи у трансових ритмах. Численні музичні нашарування підсилено вишуканою електронікою та психоакустичними експериментами.

Сила таємниці

Беззаперечним центром притягання альбому є Юрій Андрухович. Харизматичним, різнотембровим голосом він геніально перетворює власну поезію на гіпнотичну оповідь. Про дивних мешканців якихось будинків у стані напіврозпаду («Доктор Дутка», «Пані Капітанова», «Старий Олійник»), про темні історії в найтемніших завулках старого міста («Мафія», «Постріл», «Азарт»), нарешті — про бульдозери часу та історії, що рівняють із землею колишній світ («Зміна декорацій», «Підземне зоо»).

з додатком «Індія»

П'ятичастинна сюїта «Індія» в імпровізаційному варіанті вже кілька разів виконувалась на концертах під час українського промо-туру попередньої платівки «Самогон» у 2008 році. «Індія» є окремим твором, філософською і трансконтинентальною електро-баладою з елементами етно-колориту. Ціла композиція виникала паралельно до головної сесії «Цинамону», під час роботи над вокалом, тож не позбавлена атмосфери творчого, опівнічного амоку. Призначена для колекціонерів, що вічно мандрують світом.

Видання включає в себе мультимедійний додаток: анімаційний кліп до твору «Мафія» (реж. Ельжбєта Бірило), а також записи прози Андруховича («Центрально-східна ревізія») в авторському звуковому опрацюванні Hermetycznego Garazu і Karbido.

Автори
Юрій Андрухович — тексти, голос
Іґор Ґавліковський — гітари, клавішні, програмування, польові записи, віртуалії
Томаш Сікора — віртуалії, теремін, клавішні, програмування, польові записи
maot — бас, клавішні, програмування
Спеціальний гість
Петер Конрадин Цумтор — ударні, ґонґи

Видавець — Hermetyczny Garaz
Видавець української версії: агенція подій АртПоле

Рецензії на диск "Цинамон":
«Цинамон»
«Я охоче помер би, якби не музика»

Bідеороботи до "Цинамону"