15-26 БЕРЕЗНЯ 2017
перформанс «м'ята» / лекція-обговорення «Мистецтво в часи змін і конфліктів»
15 березня — Старобільськ, Луганська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Горького
16-17 березня — Сєвєродонецьк, офіс «Восток-СОС», громадський майданчик «ХочуБуду»
18-19 березня — Краматорськ, ВІЛЬна ХАта
22 березня — Бахмут, Державний краєзнавчий музей
23-24 березня — Покровськ, платформа ініціатив «Лампова»
25-26 березня — Маріуполь, арт-платформа ТЮ!
Тема війни, втраченого дому, пошуку власної ідентичності завжди проявлялася в літературі й візуальному мистецтві. Селінджер свого часу висловився, що хлопців треба вчити зневажати війну, щоб вони сміялися, дивлячись на картинки в підручниках історії. Беґбедер півстоліття по тому описав жахи війни, які довелося побачити Селінджеру-солдату, перш ніж він дійшов такого висновку й став жити відлюдником, не даючи інтерв’ю й не бажаючи говорити на особисті теми. Відмінний від американського письменника, досвід тої ж Другої Світової має найвизначніший австрійський поет ХХ сторіччя Пауль Целан, єврейська родина якого була знищена в концтаборах. Кілька років невтомних пошуків мови — тої особливої німецької — якою можна було би говорити після жахливих нацистських злочинів, і світ бачить поетичну збірку «Мак і пам’ять», яка знаменує собою поворотний пункт повоєнної німецької лірики й стає символом «поезії після Аушвіцу».
«Мистецтво в часи змін і конфліктів» — тема окреслена широко. Ми вирішили базуватися на суб’єктивних добірках, на тих роботах, які по-справжньому вразили, спонукали замислитися, а іноді й просто допомогли вгамувати певні стани (розпачу, роздратування, ізолювання). Не перебільшуйте свого горя, люди з валізами, — з книги «Люди з веснянками». — Можливо, твоя країна — то унікальне місце в світі, яке ти сам собі створив. Іноді ти мрієш і співаєш про щось. Можливо, то зовсім не місце на карті, просто історія про людей, яких зустрічав, про місця, де бував. Я не боюся сумувати за домом. Я не маю бути таким, як усі. Я йду по стіні, і ніхто мене не зупинить. Цікаво, що Оля, яка останні роки працює в полі візуального мистецтва, ділиться враженнями про літературу, яка її супроводжувала й надихала протягом останніх трьох років.
Особливо важливим є пошук нашого власного образу — нашої пам’яті — про події останніх років в нашій країні. І саме про пам’ять йдеться і в перформансі Олі Михайлюк м'ята, також представленого АртПолем в рамках проекту. Твір є синтезом жанрів: частина — це тексти, інтерв’ю, слова… Інша частина — взаємодія тіла і слова. Це вечір одного дієслова — паМ’ЯТАти, яке включає в себе і «я та ти», і «пам’ять – м’яту», і запах, і смак, і розмову про втрати, і зелений заспокійливий колір… Оліна історія переплітається з розповідями близьких їй людей. Війна змусила одного з них вступити до добровольчого батальйону, іншого — виїхати з рідного міста. Багатовимірний колаж дає можливість на коротку мить торкнутися своїх спогадів — зустрітися з тими, хто пішов. Наблизитися до тиші.
Зустріч із цими містами для нас не перша, проте цього разу дуже особиста. Ми продовжуємо шукати способи говорити на складні теми, і сподіваємось разом якщо не знайти відповіді, то принаймні сформулювати запитання.
Проект здійснюється за підтримки Української ініціативи з підвищення впевненості (UCBI) за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)
